До 1995 року про цю загадкову віялову пальму, яку вважали вимерлою, було відомо небагато, що робило її предметом численних спекуляцій. Однак виявилось, що Медемія, хоча й досі рідкісна, щасливо виживає донині в кількох значних популяціях у Нубійській пустелі. Медемія походить із Судану, де вона росте в безплідних заплавах сезонних річок (ваді). Невелику популяцію також було знайдено кілька років тому на південному сході Єгипту. Клімат, як правило, дуже сухий, спекотний влітку та м'який взимку. Споріднена з пальмою Дум, Гіфеною та Бісмаркією, це красива та велична, одиночна віялова пальма заввишки близько 15 м з прямим, кільцевим , коричневим стовбуром, який підтримує велику, кулясту крону з дуже жорсткого, сильно ребропальчастого листя. Світло-блакитно-зелений колір листя разюче контрастує з її яскраво-жовтими черешками листя . Привабливі плоди мають блискучий пурпурно-чорний колір і розмір сливи. У сухому вигляді вони випромінюють приємний солодовий запах і їстівні. У Стародавньому Єгипті плоди медемії аргун імпортували з Судану, і їх знаходили в єгипетських гробницях, що свідчить про їхню важливість. Мабуть, найважливішим для сучасних виробників є той факт, що медемія ніколи не культивувалася ніде у світі до нашої експедиції. Медемія, по суті, росте в тих самих умовах і в тих самих регіонах, що й її найближчі родичі, гіфена та бісмаркія. Нубійська пустельна пальма надзвичайно посухостійка, безумовно, одна з найбільш посухостійких серед усіх пальм. Вона потребує хорошого дренажу, місця на повному сонці та процвітає в спекотних і сухих умовах, де темпи її зростання напрочуд швидкі, якщо рослина має достатній доступ до води. Рослини, вирощені в Таїланді у 1995 року, почали плодоносити через десять років, коли досягли 7 м заввишки.