Це листопадний чагарник або невелике дерево, що виростає до 10-11 м заввишки, хоча зазвичай менше. Кора луската, коричнева з червоним відтінком. Пагони снігівцю світло-зелені, спочатку опушені, пізніше стають світло-коричневими або помаранчевими. Пуп'янки світло-коричневі, яйцеподібні, загострені, 3 мм завдовжки. Листки супротивні, прості, яйцеподібні або довгасті, 7,5 до 20 см завдовжки та 2,5 до 10 см завширшки, з черешком 2 см. Листки цілокраї; зверху безволосі, а знизу дрібно опушені, особливо вздовж жилок; жовкнуть восени. Запашні [5] квіти мають чисто-білий, глибоко чотирилопатевий віночок, частки ниткоподібні, 1,5—2,5 см завдовжки і 3 мм вшир; вони утворюються в звисаючих пазушних волотях, завдовжки 10 до 25 см, коли листя наполовину виросло, в середині-кінці травня в Нью-Йорку, раніше на півдні.

Зазвичай рослина снігівцю вірґінського дводомна, хоча іноді рослини мають квіти обох статей. Плід — яйцеподібна темно-синя або фіолетова кістянка завдовжки 1,5—2 см, містять одну насінину (рідше дві-три), дозрівають у кінці літа до середини осені

Хоча вид поширений на південному сході Сполучених Штатів, він витривалий на півночі та широко висаджується в садах, де екземпляри часто вирощуються з кількома стовбурами. Білі квіти найкраще видно знизу. Осіннє забарвлення — делікатне ясно-жовте, добре контрастує з калиною та вічнозеленими рослинами. Віддає перевагу вологому ґрунтові і захищеним місцям.